Вінілові самоклеючі плівки користуються великим попитом серед користувачів. На сьогоднішній день більшість користувачів ПВХ-матеріалів мають широке уявлення про властивості плівок, різницю в якості, та можуть правильно обрати необхідну для вирішення конкретної задачі плівку. Тим паче, ми продовжуємо помічати на виробах зовнішньої реклами різноманітні дефекти плівок – пухирці, зморшки, складки, тріщини, часткове або тотальне відторгнення аплікації від основи, що може спостерігатись навіть при використанні високоякісного вінілового матеріалу.
Зв’язку з чим виникають подібні неприємні деформації плівкового матеріалу?
При виготовленні рекламної продукції необхідно мати чітку уяву про властивості плівкового матеріалу, які визначають термін його використання, поведінку в умовах реального користування, а також ретельно обирати матеріали-основи. Найбільш високі вимоги стосуються жорстких листових пластин, які в подальшому будуть підлягати впливу несприятливих факторів – зміни рівня вологості, різких перепадів температур, прямого сонячного проміння, хімічно агресивних середовищ.
Коли термін використання готового виробу істотно скорочується в порівнянні із заявленим, типовою реакцією рекламовиробника є претензія до плівкового матеріалу. Дефекти, що виникають частіше за все (швидке відторгнення, слабка адгезія, виникнення поверхневих порушень), можуть бути викликані неякісним плівковим матеріалом, проте це відбувається відносно рідко. Якщо обрана плівка за всіма показниками відповідає реалізації проекту, причинами пошкодження графіки, скоріш за все, є: неправильна підготовка поверхні основи, порушення технології нанесення, несумісність використаних матеріалів.
Існує цілий ряд поверхонь, які погано підходять для нанесення звичайних типів плівок:
- Низькоенергетичні поверхні з ускладненим зволоженням (ПП, ПЕ, ПТФЕ) та поверхні, оброблені воском, силіконом, що провокують слабке приклеювання плівок, внаслідок цього легко видаляються.
- Поверхні, що підлягають корозії. Іржа на металевих поверхнях призводить до появи розривів на плівці та до інших пошкоджень, що викликані нерівномірною механічною дією на плівку зсередини. Слід пам’ятати, що ПВХ-плівка пропускає крізь себе гази та пар, тому навіть попереднє очищення металу не попереджає вторинного виникнення корозії.
- Поверхні, оброблені агресивними розчинниками та антикорозійними речовинами. Випаровування цих речовин з поверхні, навіть незначні, можуть вступати в реакцію з клейовим шаром, можуть викликати не тільки послаблення адгезії, але й призвести до хімічних пошкоджень плівки.
- Поверхні, пофарбовані нітро- та поліамідними фарбами.
- Жирні або брудні поверхні, також поверхні, схильні до появи пилу (наприклад, штукатурені стіни).
- Грубі, шорсткі, пористі поверхні з незначною контактною площею (пінопласт, ворсиста тканина, пробка, ДСП без покриття тощо).
- Необроблені належним чином поверхні, що схильні до всмоктування вологи, та внаслідок цього набрякають (дерево, фанера).
- Складнопрофільні, гофровані, клепані поверхні (у випадку застосування каландрованих плівок).
- Поверхні, що складаються з двох або більше різних матеріалів з різними коефіцієнтами лінійного теплового розширення.
- Холодні та вологі поверхні, що погіршують адгезійні властивості нанесеного на плівку клею.
- Банерні та тентові тканини.
- Акрилове скло та полікарбонат в поєднанні з металізованими плівками.
Банерні та тентові плівки являють собою особливу та важливу категорію складних поверхонь. Принципова відміна цих матеріалів від інших полягає у відсутності жорсткості та комплексі специфічних якостей, неувага до яких може стати причиною небажаних ефектів. Банерні та тентові тканини є композиційними матеріалами, тобто складаються з кількох різних складових. Основою цих матеріалів є ПЕТ або ПЕС сітка/тканина, що забезпечує високу міцність та незначне розтягнення. З обох сторін вона вкрита шаром пластичного ПВХ. В чистому вигляді, без додатків, полівінілхлорид є крихким та жорстким полімером. Щоб отримати гнучкий та еластичний матеріал, до складу ПВХ вносять пластифікатор, який і визначає специфічні властивості вінілових тканин. Пластифікаторам, якими виступають маслянисті рідини, притаманна міграція з маси на поверхню матеріалу, до якого вони були введені. Цей процес неминуче відбувається на протязі всього терміну використання банерної або тентової тканини. Коли основна частина пластифікатора залишає полімер, матеріал в значній мірі втрачає свої властивості. Традиційно на виробництві використовуються такі пластифікатори: фталати, адипати, малеати, епоксидні та поліефірні масла, які не шкодять людині та оточуючому середовищу. Однак ці домішки мають достатньо сильний запах, який стає практично непомітним після нетривалого находження тканини поза упаковкою. Таким чином, один з показників високої якості вінілової тканини є мінімальний вміст пластифікатору, який, тим не менш, забезпечує матеріалу необхідну еластичність.
Литі плівки з клейовим шаром звичайного складу, не зважаючи на свою придатність до нанесення на гнучкі поверхні, не можуть використовуватися в поєднанні з пластифікованим вінілом без захисного лакового покриття. При виготовленні подібної графіки треба уявляти собі, з чим можна зіштовхнутися, якщо не мати на увазі властивості матеріалів. Основним дефектом, який проявляється в даній ситуації (при роботі з традиційними плівками), є яскраво виражене, рівномірне та повсюдне зморщування плівки. Цей візерунок настільки помітний, що ігнорувати таке попередження не слід. Пом’якшення та усадка плівки по краям графічного зображення також не є прикрасою виробу. Зважаючи на сказане вище, ми рекомендуємо на поверхнях пластифікованих тканин застосовувати спеціальні банерні плівки, які за допомогою свого клейового шару поглинають пластифікатор. При цьому клей полімеризується, досягається максимальна адгезія з поверхнею банеру або тенту, та пластифікатор не вступає в руйнівний контакт з вініловою плівкою.
Наклеювати графіку на тенти, маркізи, перетяжки слід обережно, уникаючи сильного тиску. Для роботи рекомендують застосовувати фетровий ракель, м’який валок або пластиковий ракель, загорнутий у м’яку тканину. Спеціалізовані банерні плівки мають достатньо високий рівень початкової адгезії, що не потребує посиленого прикатування плівки. При порушенні технології в процесі експлуатації виробу можуть виникнути повздовжні хвилі, зумовлені поверненням розтягненої під плівкою гнучкої основи до початкового стану. Перед аплікацією треба ретельно очистити поверхню для нанесення.
Слід відмітити, що поверхні транслюцентних вінілових тканин, що використовуються в світловій рекламі, не відносяться до категорії особливо складних, адже вони захищені лаковим покриттям. В поєднанні з такими матеріалами можна використовувати звичайні транслюцентні плівки.
Ще однією складністю, з якою можна зіштовхнутися при незнанні властивостей матеріалів, що застосовуються для аплікацій, є дефекти, які виникають на металізованих плівках, що наносяться на акрилове скло та полікарбонат. Пов’язані ці дефекти з властивостями основи та плівки. Акрилове скло та полікарбонат поглинають з оточуючого середовища вологу. При зниженні вологості відбувається випаровування її на поверхню. В свою чергу, металізовані плівки зовсім газо- та паронепроникні. При несприятливих умовах, наприклад, при зміні вологості, перепадах атмосферного тиску, між плівкою та основою утворюється шар води, що призводить до відшарування плівки та виникнення темних плям на її поверхні.
Для декорування поверхні полікарбонату вініловими плівками слід застосовувати самоклеючий матеріал якомога меншої товщини (50-80 мкм).
Шляхом до успіху та тривалого використання виробу є ретельна підготовка поверхні. В загалом, це достатньо проста процедура, що займає мало часу та не потребує використання дорогих засобів. З поверхні видаляють такі типи забруднень: хімічні (смоли, парафіни, жири, олії, залишки клею, бензин), механічні (пил, бруд), органічні (рослинний сік, продукти життєдіяльності комах, птахів).
Хімічні забруднення видаляються швидко за допомогою спеціальних очисників, проте слід пам’ятати про сумісність хімікату не тільки з поверхнею нанесення, але й з вініловою плівкою. Розчинники, що подібні до метилового спирту, денатурату або ізопропілену, можуть не дати бажаного результату, а сильні розчинники, такі як «646», розкислювач, розбавлювач, ацетон та подібні, можуть пошкодити поверхню та спровокувати появу шерохуватості, що призведе до поганої адгезії вінілової плівки.
Для видалення механічних та органічних забруднень необхідна вода з додаванням м’якого миючого засобу – наприклад, нейтрального рідкого мила.
Для поверхневої обробки пластиків, з якими ви раніше не стикалися, бажано отримати точну інформацію по застосуванню засобів для чищення. Можливо, для обраного матеріалу необхідні спеціальні засоби.
Прикладом неправильного використання миючого засобу є видалення з поверхні органічного скла залишків попередніх обробок. Розбавлювач успішно видалить подібні забруднення, проте пластик, що підлягає очищенню, буде протравлений. Для нанесення золотіння це є бажаним ефектом, а при виготовленні плівкової аплікації це може зумовити скорочення терміну використання плівки. Концентровані спирти не зашкодять поверхні оргскла, проте утворення тріщин та зміна оптичних властивостей будуть спостерігатися при будь-яких наступних видах обробки – холодному згибанні, розрізанні, локальному нагріванні тощо. Цей процес обумовлений виникненням значної внутрішньої напруги після контакту з несумісною хімічною речовино. – спиртом.
Більшість очищувальних засобів відмінно проявляє себе на поверхнях, що зазнали дії кислотних опадів. Маючи на увазі стан оточуючого середовища останнім часом, рекомендовано застосовувати спеціальні очисники на різних поверхнях, що знаходяться на вулиці. Для усунення можливих негативних дій очисника, про властивості якого ви не маєте уяви, слід завершити обробку з використанням води. Після завершення операції очищення поверхню необхідно витерти насухо.
Важливо пам’ятати, що ретельно підготовлена поверхня значно полегшить подальшу роботу та дозволить виконати перед замовником ваші гарантійні обов’язки.